Чорні діри

Знайшов цікаву гіфку: зустріч зорі і чорної діри. Цікаво чи це змонтовані реальні кадри чи моделювання.

Хороша музика

Трохи спокійних кельтських мотивів.

Залишу тут для себе.

Вечірнє

Глибокий вдих... Повільний видих...
Прислухаєшся до себе, оглядаєшся навколо. Тихо. Спокійно.
Повітря приємною свіжістю наповнює легені, розтікається по тілу шовковою хвилею розслабення.
Здається, зайві думки і турботи виходять з тебе разом з надлишком СО2. Інформаційне сміття, ментальний шум... тихне.
Згадуєш, що поспішати нікуди не треба. Згадуєш, чим хотів зайнятись, коли буде вільний час.
Ось він, вільний - весь твій. Завжди був твій, просто ти забував дихати.
Тепер сідай, роби, що хотів.

О жизни

Этот тип - мой герой.

Про організацію робочого часу - 2

Таки не залінувався і переклав статтю "Relax. And you will be more productive". Якість перекладу не фонтан, вже вибачайте - давно не мав практики.

Чому викладаю? На мій погляд, якщо підходити серйозно, це досить цікава і актуальна тема. Продуктивність праці - це те, що реально може зробити життя кращим. Часом здається, що це якісь очевидні речі, але знаю овер9000 прикладів, коли люди (ніби й не дурні) цим нехтують і потім мають проблеми як не з роботою, то зі здоров'ям точно. То ж, як на мій погляд, питання продуктивності праці уваги варте.

Власне переклад:

Про організацію робочого часу

Натрапив на чудову статтю The New York Times про організацію робочого часу та її вплив на продуктивність праці. Стаття кльова, дуже раджу.
Власне стаття.

Як не залінуюсь, то перекладу.

Valentine

Валентинка по мотивам You are always on my Overmind. Робила +Vika Kukharchuk .

Кльово.

Музика ночі

God is An Astronaut - From Dust to the Beyond

:)

"Charming man," he said. "I wish I had a daughter so I could forbid her to marry one..."


"The Hitchhiker's Guide to the Galaxy", Douglas Adams

Гудбай фб

Ну от, сьогодні рівно місяць, як я не користуюсь соц. мережами facebook та вконтакте і зовсім не слідкую за новинами на жодному з порталів. На цей невеличкий експеримент над собою мене наштовхнули роздуми на тему інформаційного сміття і його ролі в житті людини. Вирішив не обмежуватись пустим теоретизуванням і філософствуванням, а спробувати якісь конкретні зміни на прикладі себе.

Сказано - зроблено. Маю відмітити, перший тиждень був трохи важким в тому сенсі, що постійно тягнуло зайти глянути що там нового пишуть. Бракувало інформації. Перші два-три дні бували випадки, коли вже набирав у браузері facebook.com, але потім, усвідомивши, зупинявся. Кумедно, що і казати. Вже за тиждень-два все пройшло як з білих яблунь дим.

Що змінилося у відчуттях - став спокійніший і стало трохи легше концентруватись на реальних задачах. Шукаючи заміни старому інформаційному потоку почав трохи активніше читати книжки (за місяць прочитав чотири) і тематичні блоги. Навчився рашити зергами у StarCraft. :) В цілому зникло відчуття пригніченості і безсилля, яке епізодично з"являлося при стеженні за українськими новинами і прийманні участі у політ-срачах соц. мереж. Пройшло те дурне бажання побачити лайк на своєму коменті. Коротше кажучи, виглядає так, що став психічно здоровішим. :)

Що цікаво, за цей місяць facebook прислав мені 14(!) листів змісту "Віталію, Ви пропускаєте багато цікавого! От Вам і ті постять і ці Вас згадують".

В результаті, коли я сьогодні таки зайшов на фб, в мене було щось біля 17 "повідомлень", і жодне не було написаним рукою людини: "Вас запрошують випробувати додаток TopFace", "Вас запрошують підписати петицію ...", "У Вашій групі нове обговорення ..." і тому подібне. Ще була одна незнайома людина на черзі у друзі. Оце й усе. Стрічка новин та сама - літери і картинки місцями нові, але я відчуваю, суть - така як і раніше.

В певному розумінні соц. мережі можна назвати соціальним фастфудом. Так, там можна швидко насититися спілкуванням. Так, там можна зустрітись зі знайомими. Але бувати там часто, вочевидь, не варто.

І так, тепер я не в курсі подій в Україні і в світі, але, як і передбачалося, суттєвих змін у моєму житті це не дало. Коли я був в курсі, але нічого не робив - було гірше, з багатьох причин. Я турбувався про те, чого не міг змінити, а про те, що міг змінити, думати не вистачало часу.
Тепер я більше в курсі себе і свого життя, а це в перспективі може вилитись в щось хороше і головне - реальне.

Коли ти берешся за ті задачі, які можеш потягнути - ти робиш більше і почуваєшся краще. Так що дорогу інтелектуальному неоаскетизму!

"Джанго вільний"

Так, він шикарний.

Хороший привід сходити в кіно.

Презентации

Снова добрый вечер. Околонаучная geek-трансляция продолжается.

Сегодня о том, как представлять свои результаты так, чтобы всем было интересно и хорошо.

И сегодня у нас главный герой - Американский Институт Физики (AIP), который выложил у себя на сайте несколько видео-презентаций с ихнего энергетического форума 2011-го года (давновато да, но не суть).

Презенташек немного и в целом они о глобальных тенденциях и проблемах энергетики и это, понятно, интересно, в основном, узкому кругу специалистов. Но вот что может быть интересным широкому кругу, и в частности мне, так это как представляют свою работу на таком уровне.
К примеру, есть видео-презентации профессоров из Гарварда, Стенфорда, MIT. Есть на что посмотреть.

Что еще интересно, из тех двух презентаций, которые я успел одним глазом глянуть - обе на белом фоне + в презенташке профессорши из Стенфорда солнышко улыбается. Вот такой вот он, таинственный Стенфорд.

Литературный трекинг

...Сегодня наблюдал сцену, как потертый мужик на костылях клянчил себе скидочку в магазине, мотивируя это своей инвалидностью. А когда понял, что ничего ему не светит, взял костыли под мышку и бодро пошел себе своей дорогой. Хорош, да.

Это так, решил немного поделиться впечатлениями.
Пост о другом.

Вчера пришла в голову мысль, немного сумасшедшая, но и в меру симпатичная. Хочу вроде как посоветоваться.

Суть - организовать на наших Бухарях так называемый литературный трекинг. Суть действа в том, чтобы брать какого-нибудь хорошего писателя, и перечитывать либо все (если немного) его основные произведения, либо несколько основных и показательных. В результате появилась бы некоторая система и своего рода полнота картины, по крайней мере по одному автору.

Минусы этой идеи очевидны - вычитывать последовательно одного автора часто тяжело и вероятно долго, к тому же, если у него много стоящих произведений. Скорее всего ни у кого не будет столько времени и желания.

Но есть и плюсы - по завершению трекинга автора можно получить некую более менее целостную картину о его творчестве - это все таки была бы качественная инфа. К тому же можно было бы вычитывать несколькими людьми(if any), что тоже могло бы быть интересным. Я, конечно, понимаю, что это немного наивно с моей стороны предполагать, что могут быть желающие поучавствовать в этой афере, но все же.

В целом, идея сырая, но раз уж появилась, решил выложить. Если у кого будут какие мысли на этот счет - буду признателен.

EyeWire

 Совсем недавно думал о том, что если кто-нибудь сможет организовать решение какой-либо исследовательской проблемы в виде доступной и интересной онлайн-игры - он очень быстро решит эту проблему. И вот уже и пример подоспел - проект EyeWire.

Ребята из MIT задались целью смоделировать связи нейронов сетчатки. Но самим это делать долго и скучно, софт наверняка даст много ошибок.

Поэтому, ребята из MIT, будучи не пальцем деланными, пришли к очень элегантному решению - насобирали кучу ЭМ (электронный микроскоп) последовательных снимков срезов нейронных тканей сетчатки, разбили весь этот 3-мерный массив на небольшие кубы - и организовали поиск связей нейронов в этих кубах в виде онлайн-игры. Теперь левый народ ищет связи - фактически формируя 3d-модель нейронов, тащится, поднимая себе ЧСВ за счет участия в научном проекте галактического масштаба, а ребята из MIT пьют кофе и ждут пока люди сами им сделают дисер.
Profit!!

Хороша музика

Давно не слухав Ulver і вже почав забувати який він чудовий, особливо на ніч.

Викладу тут один з моїх улюблених альбомів - "Perdition city". Послухайте при нагоді.

Інформаційна екологія

 Іноді питаю себе - навіщо ми дивимось та читаємо стільки новин?

 Я, наприклад, слідкую за "Корреспондентом", "Українською правдою", "ТВі", "Lenta.ru", "Эхо Москвы", "Дождь", "DW", "Радіо Свобода", "MediaOsvita", "Інфопорн", "Тексти" і ще за чимось, чого зараз не згадаю. І це не враховуючи численних постів/перепостів від знайомих у соціальних мережах.

 Це, насправді, величезна кількість інформації, яка, до того ж, ще й дуже різношорстна. Її не так просто обробити. Відповідно постають питання: Чи треба мені стільки? Що вона мені дає? Чи виливається хоча б поверхневий аналіз цього інформаційного потоку у якісь конкретні мої дії?

 Трохи поміркувавши над цим, приходжу до висновку, що переважна більшість її (може й до 95%) непотрібна, а часом навіть і шкідлива. Непотрібна тому, що не провакує жодних дій, не переростає у зміни - відповідно час і сили, втрачені на її аналіз - часто йдуть в пусту. Шкідлива може бути в тих випадках, коли викликає емоційне нагнітання, яке без адекватної реалізації в діях і послідуючого заспокоєння, може привести до неврозів. До того ж системний розрив між емоційним стимулом і дією в перспективі може легко перерости в апатичність і відчуття безсилля. Причому, що важливо - переважна більшість інформації з медіа (принаймні тих, які я вказав вище) часто викликає негативні емоції, часом сильні. Не вбачаю в цьому вини самих медіа - вони лише виносять те, що видається актуальним і турбує людей (а наразі на пострадянському просторі є багато чим засмутитись), але ж для самого себе постійне споживання негативу, тим більше без конструктивного виходу, може виявитись досить деструктивним у багатьох апсектах.

Як короткий підсумок з усього вищесказаного: з одного боку хочеться бути в курсі справ і подій, що відбуваються десь тут поряд, з іншого - інформаційний потік часто настільки "каламутний" і заангажований, що або ж вимагає значних сил і часу на аналіз і відокрмелення суті, або ж, за відсутності такого аналізу - просто забиває голову емоційним мотлохом і обривками даних та вражень та відповідно веде до неадекватного емоційного нагнітання, яке, до того ж, може викликати певну залежність.

 Якось нещодавно чув (з того ж таки потоку :) ) про нову дисципліну - "інформаційну екологію".
В цьому є сенс. Зараз, завдяки Інтернету, суспільство потроху перетворюється на принципово нове - інформаційне суспільство. В цьому є свої переваги, але й свої нові актуальні проблеми, яких, можливо, до цього часу ніколи й не було.

Іншими словами - з інформацією треба як з їжею: добре мити і старанно пережовувати.