Інформаційна екологія

 Іноді питаю себе - навіщо ми дивимось та читаємо стільки новин?

 Я, наприклад, слідкую за "Корреспондентом", "Українською правдою", "ТВі", "Lenta.ru", "Эхо Москвы", "Дождь", "DW", "Радіо Свобода", "MediaOsvita", "Інфопорн", "Тексти" і ще за чимось, чого зараз не згадаю. І це не враховуючи численних постів/перепостів від знайомих у соціальних мережах.

 Це, насправді, величезна кількість інформації, яка, до того ж, ще й дуже різношорстна. Її не так просто обробити. Відповідно постають питання: Чи треба мені стільки? Що вона мені дає? Чи виливається хоча б поверхневий аналіз цього інформаційного потоку у якісь конкретні мої дії?

 Трохи поміркувавши над цим, приходжу до висновку, що переважна більшість її (може й до 95%) непотрібна, а часом навіть і шкідлива. Непотрібна тому, що не провакує жодних дій, не переростає у зміни - відповідно час і сили, втрачені на її аналіз - часто йдуть в пусту. Шкідлива може бути в тих випадках, коли викликає емоційне нагнітання, яке без адекватної реалізації в діях і послідуючого заспокоєння, може привести до неврозів. До того ж системний розрив між емоційним стимулом і дією в перспективі може легко перерости в апатичність і відчуття безсилля. Причому, що важливо - переважна більшість інформації з медіа (принаймні тих, які я вказав вище) часто викликає негативні емоції, часом сильні. Не вбачаю в цьому вини самих медіа - вони лише виносять те, що видається актуальним і турбує людей (а наразі на пострадянському просторі є багато чим засмутитись), але ж для самого себе постійне споживання негативу, тим більше без конструктивного виходу, може виявитись досить деструктивним у багатьох апсектах.

Як короткий підсумок з усього вищесказаного: з одного боку хочеться бути в курсі справ і подій, що відбуваються десь тут поряд, з іншого - інформаційний потік часто настільки "каламутний" і заангажований, що або ж вимагає значних сил і часу на аналіз і відокрмелення суті, або ж, за відсутності такого аналізу - просто забиває голову емоційним мотлохом і обривками даних та вражень та відповідно веде до неадекватного емоційного нагнітання, яке, до того ж, може викликати певну залежність.

 Якось нещодавно чув (з того ж таки потоку :) ) про нову дисципліну - "інформаційну екологію".
В цьому є сенс. Зараз, завдяки Інтернету, суспільство потроху перетворюється на принципово нове - інформаційне суспільство. В цьому є свої переваги, але й свої нові актуальні проблеми, яких, можливо, до цього часу ніколи й не було.

Іншими словами - з інформацією треба як з їжею: добре мити і старанно пережовувати.