Гудбай фб

Ну от, сьогодні рівно місяць, як я не користуюсь соц. мережами facebook та вконтакте і зовсім не слідкую за новинами на жодному з порталів. На цей невеличкий експеримент над собою мене наштовхнули роздуми на тему інформаційного сміття і його ролі в житті людини. Вирішив не обмежуватись пустим теоретизуванням і філософствуванням, а спробувати якісь конкретні зміни на прикладі себе.

Сказано - зроблено. Маю відмітити, перший тиждень був трохи важким в тому сенсі, що постійно тягнуло зайти глянути що там нового пишуть. Бракувало інформації. Перші два-три дні бували випадки, коли вже набирав у браузері facebook.com, але потім, усвідомивши, зупинявся. Кумедно, що і казати. Вже за тиждень-два все пройшло як з білих яблунь дим.

Що змінилося у відчуттях - став спокійніший і стало трохи легше концентруватись на реальних задачах. Шукаючи заміни старому інформаційному потоку почав трохи активніше читати книжки (за місяць прочитав чотири) і тематичні блоги. Навчився рашити зергами у StarCraft. :) В цілому зникло відчуття пригніченості і безсилля, яке епізодично з"являлося при стеженні за українськими новинами і прийманні участі у політ-срачах соц. мереж. Пройшло те дурне бажання побачити лайк на своєму коменті. Коротше кажучи, виглядає так, що став психічно здоровішим. :)

Що цікаво, за цей місяць facebook прислав мені 14(!) листів змісту "Віталію, Ви пропускаєте багато цікавого! От Вам і ті постять і ці Вас згадують".

В результаті, коли я сьогодні таки зайшов на фб, в мене було щось біля 17 "повідомлень", і жодне не було написаним рукою людини: "Вас запрошують випробувати додаток TopFace", "Вас запрошують підписати петицію ...", "У Вашій групі нове обговорення ..." і тому подібне. Ще була одна незнайома людина на черзі у друзі. Оце й усе. Стрічка новин та сама - літери і картинки місцями нові, але я відчуваю, суть - така як і раніше.

В певному розумінні соц. мережі можна назвати соціальним фастфудом. Так, там можна швидко насититися спілкуванням. Так, там можна зустрітись зі знайомими. Але бувати там часто, вочевидь, не варто.

І так, тепер я не в курсі подій в Україні і в світі, але, як і передбачалося, суттєвих змін у моєму житті це не дало. Коли я був в курсі, але нічого не робив - було гірше, з багатьох причин. Я турбувався про те, чого не міг змінити, а про те, що міг змінити, думати не вистачало часу.
Тепер я більше в курсі себе і свого життя, а це в перспективі може вилитись в щось хороше і головне - реальне.

Коли ти берешся за ті задачі, які можеш потягнути - ти робиш більше і почуваєшся краще. Так що дорогу інтелектуальному неоаскетизму!