Вечірнє

Глибокий вдих... Повільний видих...
Прислухаєшся до себе, оглядаєшся навколо. Тихо. Спокійно.
Повітря приємною свіжістю наповнює легені, розтікається по тілу шовковою хвилею розслабення.
Здається, зайві думки і турботи виходять з тебе разом з надлишком СО2. Інформаційне сміття, ментальний шум... тихне.
Згадуєш, що поспішати нікуди не треба. Згадуєш, чим хотів зайнятись, коли буде вільний час.
Ось він, вільний - весь твій. Завжди був твій, просто ти забував дихати.
Тепер сідай, роби, що хотів.