"Чи мріють андроїди про електричних овець", Філіп Дік

Обкладинка першого видання.

Продовжуючи мій ламповий осінній scifi-марафон, цього тижня читав "Чи мріють андроїди про електричних овець" Філіпа Діка.

Що ж, книжка не розчарувала. Фільм "Bladerunner" мені дуже подобається, на таких я, можна сказати, виріс - оцей нуар, темне індустріальне майбутнє, андроїди, всюдисущі неонові вогні і ніч.  Оригінальний текст теж доставляє, хоч сюжет дещо відрізняється і можливо виглядає дещо менш однозначним.

Мсьє Філіп

Це, доречі, моя перша зустріч бепосередньо з текстами Філіпа Діка, тому цікаво було й про нього трохи почитати. З цікавих деталей - він декілька років вів музичну програму на радіо, а ще, якщо правильно зрозумів, вчився в одному класі з Урсулою Ле Гуін (1947 р.). Сам Філіп аж 1928-го року народження, родом з Ілінойсу, США. Загалом мав непросте життя, проблеми з сімейним життям і наркотиками, але в активні періоди писав, можна сказати, багато.

Вертаючись до книжки - написана вона у далекому 1968 р., але вік в ній практично не
читається. Достатньо гостросюжетна і цільна, атмосферу тримає. Наприкінці, щоправда, з'являється цікавий релігійний відтінок, але десь на фоні, тому про нього важко сказати щось конкретне. Останнє, так розумію, йде з непростого життєвого шляху самого Діка і відповідного його світогляду. До того ж, порівнюючи з тим же "Гіперіоном" Сіммонса, у Діка "мерсеризм" значно менш нав'язливий.

То ж загалом лайк репост, цілком якісне чтиво. Вже взяв на замітку ще пару його новел, буду продовжувати.