"Володар світла" Роджер Желязни

Желязни дуже добре зайшов, інтригуючий і життєствердний. Цю книгу перечитую вдруге (чи втретє) і може й ще колись перечитаю. Суміш зі sci-fi і індуїстсько-буддійської міфології вийшла на диво свіжою і цікавою.

Два слова про самого Желязни - американець польсько-ірландського походження. Народився 1937 року в Клівленді, штат Огайо. Мав освіту психолога і філолога, захистив дисертацію про англійську драму часів королеви Єлизавети, декілька років служив в армії. Перше його оповідання було опубліковано у 1962 році (йому було 25 років) і було це "Гра пристрастей" у "Amazing Stories". "Володар світла" була опублікована у 1967-му і отримала у 68-му Г'юго за найкращий роман року.

Сам роман про людей, що прилетіли з Землі і оселилися на іншій планеті, освоївши перенесення свідомості в нові тіла і створивши на цьому ґрунті божественний культ, подібний до індуїстсько-буддійських вірувань. Окрім властивих Желязни пригод і інтриг тут він також чіпляє питання впливу релігії і технологій на розвиток суспільства і цивілізації.

Перший раз читав її ще в студентські роки і вона захоплювала своїм драйвом і бойовим настроєм. В цьому Желязни - його принци і боги як правило вольові, готові чекати, коли треба чекати, і йти до мети, коли треба йти. Тому не лише цікаве, але певно й корисне чтиво.

І треба буде перечитати Хроніки Амбера.

"Чи мріють андроїди про електричних овець", Філіп Дік

Обкладинка першого видання.

Продовжуючи мій ламповий осінній scifi-марафон, цього тижня читав "Чи мріють андроїди про електричних овець" Філіпа Діка.

Що ж, книжка не розчарувала. Фільм "Bladerunner" мені дуже подобається, на таких я, можна сказати, виріс - оцей нуар, темне індустріальне майбутнє, андроїди, всюдисущі неонові вогні і ніч.  Оригінальний текст теж доставляє, хоч сюжет дещо відрізняється і можливо виглядає дещо менш однозначним.

Мсьє Філіп

Це, доречі, моя перша зустріч бепосередньо з текстами Філіпа Діка, тому цікаво було й про нього трохи почитати. З цікавих деталей - він декілька років вів музичну програму на радіо, а ще, якщо правильно зрозумів, вчився в одному класі з Урсулою Ле Гуін (1947 р.). Сам Філіп аж 1928-го року народження, родом з Ілінойсу, США. Загалом мав непросте життя, проблеми з сімейним життям і наркотиками, але в активні періоди писав, можна сказати, багато.

Вертаючись до книжки - написана вона у далекому 1968 р., але вік в ній практично не
читається. Достатньо гостросюжетна і цільна, атмосферу тримає. Наприкінці, щоправда, з'являється цікавий релігійний відтінок, але десь на фоні, тому про нього важко сказати щось конкретне. Останнє, так розумію, йде з непростого життєвого шляху самого Діка і відповідного його світогляду. До того ж, порівнюючи з тим же "Гіперіоном" Сіммонса, у Діка "мерсеризм" значно менш нав'язливий.

То ж загалом лайк репост, цілком якісне чтиво. Вже взяв на замітку ще пару його новел, буду продовжувати.

"Гіперіон" Дена Сіммонса

Продовжуючи смугу класиків sci-fi, дочитав сьогодні "Гіперіон" Дена Сіммонса (1989). Це перша з тетралогії "Пісні Гіперіона".

Ден Сіммонс (1948) - американський викладач і письменник, писав не лише фантастику. Мав освіту філолога (англійська література). На момент написання Гіперіону йому було 39 років.

Хоч книжка загалом цікава, враження лишає неоднозначне. Основні плюси: цікава концепція і увага до технічних деталей, відносно гострий сюжет. Але на цьому, напевно, позитив потроху вичерпується.

З автобіографії Генрі Форда

" Можна навіть переоцінити звичку заощаджувати. Правильно й бажано мати щось про запас, насправді марнотратно не мати запасів, якщо їх можна мати. Але в цьому можна перестаратися. Ми вчимо дітей заощаджувати свої гроші. Як спроба протидіяти бездумним і егоїстичним витратам, це правильно. Але це не є позитивною цінністю. Це не виводить дитину на безпечні й правильні шляхи самовираження та незалежного існування. Краще привчати дитину інвестувати і правильно розпоряджатися, ніж заощаджувати. Для більшості людей, що старанно економлять кілька доларів, краще було б інвестувати ці кілька доларів – спочатку в себе, а потім і в деякі корисні справи. У результаті вони отримають більші заощадження. Молоді люди повинні інвестувати, а не відкладати. Вони повинні інвестувати в самих себе, щоб збільшити свою творчу цінність, а коли вони вийдуть на пік корисності, тоді в них буде час думати про заощадження – постійне відкладання певної частки свого доходу. Ви не заощаджуєте, якщо ваші заощадження перешкоджають вам стати продуктивнішим у житті. Насправді ви крадете зі свого кінцевого капіталу, і ви зменшуєте вартість того, що інвестувала у вас природа. Принцип корисності є справжнім мотивом до дії. Корисне використання є позитивним, активним, життєдайним. Корисне використання є живим. Корисне використання додає до суми добра. "

"Моє життя та робота", Генрі Форд

Може трохи наївно подано, але загалом-то концепція робоча.