Вчора нарешті його дочитав. Враження склалося суперечливе. З одного боку цікаво було читати про життєві спогади Андруховича й переживання з цим пов’язані. Частково це й тому, що я теж застав трохи тих часів про які він пише і маю якесь власне бачення. Цікаво дізнатись чим він жив у часи своєї молодості і що з того потім вийшло.
З іншого боку вся його розповідь для мене просякнута якоюсь похмурістю й у певному розумінні безсилістю, хоч це й не зовсім точно. Коли дочитував, спіймав себе на такій думці: «Все таки добре, що я не письменник». Маю на увазі цю споглядацьку позицію, якою в певній мірі мені здалася позиція самого Андруховича. Якісь активні дії його або змушували робити ззовні, або робили в більшості його друзі. Склалося враження, наче все відбувалося просто саме по собі без активного втручання його самого. Особисто мені це не дуже приємно усвідомлювати, і певно це я і мав на увазі, коли зрадів, що не письменник. Хочеться залишити за собою можливість свідомо впливати на власне життя, хоч здається сам не маю переконливих доказів, що ця можливість не є просто ілюзією.
Якось непевно він розказував про свою дружину та інших жінок, з якими мав якісь стосунки. Хоч це ймовірно щоб її, тобто дружину, не травмувати і з іншого боку не зловживати нещирістю, а може справді не було чого розказати. Ця дрібниця, а це виглядає дійсно дрібницею, теж залишила по собі якісь похмурі асоціації. Цікаво, чи можна взагалі щиро кохати все життя одну і ту ж саму людину залишаючись чесним перед самим собою?..
Вони багато п’ють і смалять. Часті сцени, де вони (Андрухович і КО) або напиваються або накурюються і таким чином відкривають себе для нових відчуттів. Але думаю це трохи кепсько навіть зважаючи на їхню «мистецьку натуру». На біса це все? Невже інакшим чином не можна викликати в себе яскравих переживань?.. Не можу зрозуміти задля чого ця авторуйнація і втечі у «паралельні світи». О… згадав. Зачепила фраза майже в кінці книжки, точно не пам’ятаю як звучить, але приблизно так: «Які дебіли придумали, ніби ранок це радісний і світлий момент?..» Мотивує це тим, що зранку дуже хочеться повернутися у світ снів і це мучить. І знов виходить, що це якась клята спроба втечі від самого себе. Звідки в нього це постійне бажання втекти?..
Отакі от враження.
Немає коментарів:
Дописати коментар