– О Ваша Премиловеликосвітлосте!! Не накажіть стратити бідного й нерозумного Вашого вірнопідданого за недолугість його у вивченні всім відомих істин і реалізації їх на практиці. Щира правда є в тому, що неможливо досягнути висот не маючи титулу та інших великосвітських прибамбасів (в найкращому сенсі цієї тонкої дефініції).
То ж дозвольте сказати пару-трійку слів на захист комфортного існування у цьому світі суцільного хаосу. Всі ми знаємо, що суспільні рамки і прагнення вижити в нашому щиро агресивному навколишньому середовищі спонукають шукати шляхи розв’язків вкрай фантастичні та безмежно обмежені, що зрештою є виправданим (див. роботи Дарвіна, Равіна, Бендера та інших). Та чи маю я, раб Вашої милості, змогу існувати за цією концептуальною кліткою тим самим плюючи своєю несвободою в обличчя тих, хто дозволяє мені жити в цьому безмежжі недолугості?.. Серце моє повниться надією на те, що Ваша Превеликомудрість не зглянеться на мої жаління, а слідуючи нескінченній своїй мудрості, лишень на вагомі аргументи, які, маю надію, таки мають місце у цьому словоблудді. Зауважте, наш світ, він як метелик, сьогодні тут – завтра там. І цей факт вщент руйнує будь яке прагнення бути неметликом, незеброю і непоетом в певному синтаксичному ракурсі. То ж дозвольте закрити очі згадуючи Вашу інфінітну мудрість і слідуючи шляху справжнього Духу, що живе в живому і вперто відмовляється жити в омертвілому, відійти від справ сьогоденних заради архаїчних відчуттів. Життя, воно таке… Це, Ваша Примароздатність, дозволило б мені прославляти Вас щиро і радісно рівно стільки, скільки моя збожеволілість давала б про себе знати. Вірю, що Ви цьому були б раді, як буває радий хробак дощу, або ж великосвітський парубок великозаможній сукні, як дуб березі чи рак рибі і так далі і тому подібне. Сподіваюся глибина моїх метафор не засмутила, а навпаки, освітила Вашу Премиломлосність світлом тепла, добра і знечавілої електрики. Наприкінець, завершуючи своє слово, що поряд з Вашою Премглостратністю виглядає суцільною тишею, дозвольте зауважити, що твердження шановного пана Е.(А.?), яке звучить: «Е=ем*се^квадрат», не може не викликати у всіх присутніх сліз радості і тому напевно має бути відкинуте до подальшого перегляду або ж розглянуте після кофебрейку, який, судячи по голосному сьорбанню шановних присутніх, невідворотно наближається, задля їхнього ж, шановних присутніх, здоров'я. Дякую.
– Харрррррррр… Гаррррррррррр...
Немає коментарів:
Дописати коментар