Уривок з запису від 16.10.1943 р.:
"…
Немає жодного сумніву, що в нашу епоху машин і нудьги справжній чоловік гине. Реакції чоловіків на тисячі явищ та ситуацій нагадують радше реакцію істеричної жінки. Жінка тримається щораз ліпше, вона з усе більшою стійкістю та гартом приймає удари і відбиває їх, чоловік щораз більше вагається. Цю війну жінки витримують набагато краще. Чоловіки б’ються, бо мусять. Є багато звитяги, але якщо заглянути глибше, то не знаю, чи не виявиться, що навіть на фронтах цієї війни над багатьма речами витає істерія. Це війна істеричних чоловіків, і тому вона така жорстока. Хтозна чи у війні вже не гине навіть чоловіче в чоловіках. Не кажучи вже про щоденне життя. Стійкість чоловіка зменшується. Фізично, і особливо морально, чоловік ламається із щораз більшою легкістю. Це не сучасна жінка, маскулінізована, нагадує гермафродита, а чоловік, який стає ріденьким, не окресленим, драглистим. Наскільки важче сьогодні подати образ чоловіка. Вже майже немає «слабких жінок»; зате є слабкі чоловіки і їх щораз більше. Щораз більше рішучих жінок, щораз менше рішучих чоловіків. Уся ця цивілізація, котра надходить, набагато більше загрожує чоловікові аніж жінці. Жінка значно легше витримує монотонність і готова дуже багато віддати за порядок, впевненість і лад. У чоловікові це може багато знищити. Ми стаємо по-жіночому дріб’язкові, чуттєві в негативному сенсі, мстиві, баз великодушності. На нас напливають настрої, в яких ми намагаємось побороти почуття відповідальності, істерія, розслабленість, мінливість.…
"
Перегукується з моїми власними роздумами на тему фемінізму.
Немає коментарів:
Дописати коментар