Коли вдома не сидиться

 Вже який день збираюся сісти написати про нашу подорож до млинківських печер і таки нарешті трохи зібрався з думками :) То ж, як вже багато з моїх друзів хто знає :) на цих вихідних я посвящався в спелеологи :) Одразу скажу - подорож виявилася неймовірною і перевершила всі мої сподівання. В першу чергу це, звісно, заслуга людей,  разом з якими ми подорожували, а також гарної організації (дякую Сашкові :)) Тепер, коли я згадую все це, в пам"яті виринає багато різних, безумовно приємних, спогадів, які можна об"єднати в такі собі 5 групок:

1. Замки та церкви, до яких ми їх заїжджали по дорозі до Млинків. Це були, здається, Чортківський, Теребовлянський та Микулинецький замки. Хоч я не великий знавець старовинної архітектури, та все ж було кльово полазити по здоровенним старим стінам, тим більше, що замки ці майже ніяк не охоронялися. 

2. Надзвичайна гостинність хазяїв "спелеохати" - будинку, де ми жили ці два дні. Такої привітності та щирої відкритості до незнайомих людей не бачив вже давно. Годували нас як "на убой", виконували ледь не всі наші забаганки щодо їжі, сауни і т.п. Дуже позитивні і щирі люди, і це при тому, що ми їм не так вже багато платили. Купу всіляких історій нарозказували, а пані ще й на баяні грала :) коротше кажучи розважали нас по повній програмі :) Доречі, щодо сауни - це було супер. Грієшся в кімнатці з 70 по цельсію, за 20 секунд по тому з дикими воплями ниряєш в сніг, і за хвилину-дві знов грітися - неймовірний кайф)))

3. Печери - окрема тема, бо власне заради них і їхали. Перше, що здалося незвичним - темно. На фотографіях завжди наче світленько, але насправді навколо досить темно і за межами променю твого ліхтарика видно дуже мало. Друге - дуже велика вологість і перший час трохи важко дихати, коли попадаєш у вузьке місце - це відчувається особливо добре :) Ну а взагалі дуже класно - йдеш собі в напівтемряві по якійсь тріщині в скелі на глибині біля 30 м намагаючись не випустити з зору світло ліхтарика людини, що перед тобою і час від часу згадуючи "Штольню", або на пузі лізеш під якусь каменюку, або навпаки видряпуєшся вгору по камінню, чи лізеш по розпорі поглядуючи вниз і  гадаючи чи не зісковзне нога цього разу, або ще бувало лізеш у якусь мініатюрну дірку ногами вперед, ще й під невеличким кутом угору, б"єшся головою об стелю... ну і тому подібне щастя. Вопшем романтика та й годі :)  

4. "Старий млин". Це ресторація у Тернополі. Такої класної атмосфери та їжі (між іншим ціни теж цілком людські) я не зустрічав ще ніде. Я не майстер писати рецензії на ресторрації, але заклад просто чудовий. Якщо тільки будете у Тернополі - раджу обов"язково відвідати. Особисто мені дуже сподобався борщ в хлібі і варенуха (мммм :)) краса неземна.

5. Ясно, що все було б не те, якби не було гарної компанії і цього разу, маю сказати, компанія зібралась просто чудова :) Особиста подяка Сашкові за організацію та запрошення :) 

 Отак, в декількох словах, про 2 дні з життя. Хоч насправді словами тут, як часто буває, не передати і третини вражень. То ж тим, хто любить активно відпочивати і ще не був у Млинках- обов"язково радив би там побувати. Я так думаю, що не пожалкуєте.

On The Turning Away

On the turning away
From the pale and downtrodden
And the words they say
Which we won't understand
"Don't accept that what's happening
Is just a case of others' suffering
Or you'll find that you're joining in
The turning away"

It's a sin that somehow
Light is changing to shadow
And casting it's shroud
Over all we have known
Unaware how the ranks have grown
Driven on by a heart of stone
We could find that we're all alone
In the dream of the proud

On the wings of the night
As the daytime is stirring
Where the speechless unite
In a silent accord
Using words you will find are strange
And mesmerised as they light the flame
Feel the new wind of change
On the wings of the night

No more turning away
From the weak and the weary
No more turning away
From the coldness inside
Just a world that we all must share
It's not enough just to stand and stare
Is it only a dream that there'll be
No more turning away?

Про ентузіазм в Україні

 Скажу одразу - ніякої квартири я поки що не зняв, хоч був час збирався. Мова про мою гуртожицьку кімнату. Розкажу трохи передісторії...

 В неділю ввечері виселився один з моїх сусідів. І от, ранок понеділка, десь вже 11-та ранку, але в кімнаті темно, бо закриті штори. Причому не тільки темно, а ще й холодно. Причому не тільки темно й холодно, а ще й перегаром смердить, бо сусід-географ  звечора напився - кортоше кажучи всі умови для того, щоб встати раніше і бадьоро йти на роботу :) То ж десь біля 11-ї вирішив я таки продерти очі і спробувати вилізти з-під ковдри. Висовую голову з-під вищезгаданої ковдри (а це вже добрячий стрес для організму) і що я бачу: темінь, ще й з червонуватим відтінком (штори щось накшталт багяно-вишневого кольору), з-під щілини в шторах пробивається якийсь неначе холодний(ось воно, охолодження світлом) і сирий промінчик світла і освітлює в кімнаті в основному 2 речі: 1. ще досі непротверезівшого сусіда, що лежить (валяється) на ліжку і 2. наш неймовірно багатий сміттє-рельєф підлоги. Навпроти - пусте ліжко, біля вікна - пусті столи. Картина просто таки епічна: темінь, холод, пустота і перегар, разом з "помуркуванням" його джерела. І перша думка, яка приходить на виручку - щось накшталт "Ну не й.. т.. м..?!". Але бадьоро скидаєш ковдру, залазиш в свої чудові промерзлі чорні резинові капці, які наче символізують щасливе та безтурботне життя людини в 21 столітті, в півголоса бажаєш сусіду "долгіє лєта" і йдеш робити собі чай і збиратись на факультет, де тебе вже чекає черговий заряд бадьорості.  

 Потім вже, ввечері, приходиш додому і разом з іншим сусідом, радіофізиком (дякувати богу), влаштовуєш масштабне прибирання тим самим роблячи посильний вклад в соціо-культурний прогрес людства і додаючи собі +1 до карми. Такі справи :)

Метраж

 Все таки у однокімнатних квартир є як мінімум одна беззаперечна перевага - поприбирав в одній кімнаті - поприбирав у всій квартирі.

Кінець ВАКу як окремої установи

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1085/2010

Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади

"З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

... 

2. Ліквідувати:

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, поклавши його функції на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України;
Вищу атестаційну комісію України, поклавши її функції на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;
Український інститут національної пам'яті;
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
Державний комітет України у справах національностей та релігій. 

..."

 Цікаво, чим це для нас оберенеться.