Мораль

 Цікава лекція ТЕD на тему моральності і її зв"язку, а точніше відсутністю цього зв"язку, з релігією:

Пєлєвін

 Надибав в мережі цікаве інтерв"ю Пєлєвіна Снобу.
Якщо комусь цікаво, інтерв"ю тут.

Річниця Майдану

Сьогодні 8-ма річниця Помаранчевого Майдану. Виявляється, не дивлячись на весь мій скептицизм, для мене це все таки свято.
То ж хочу привітати всіх тих, у кого також Майдан 2004-го асоціюється з чимось хорошим, світлим.

Червоний корпус КНУ

Безсумнівно, це були хороші часи.
З тих пір неодноразово зустрічались мені люди, які намагались пролити "світло правди" на ті події, як правило в досить типових шаблонах: все було проплачено американськими агентами, це був спектакль, дурість, бо нічого не змінилося, Ющенко все просрав, все одно зрештою переміг Янукович і всі ці псевдодемократичні виступи були до одного місця. Зокрема навіть дехто з моїх родичів, здається, так і не повірив, що я і мої друзі стояли там за ідею, безкоштовно.

Якось спершу мені було образливо і я намагався щось доводити, аргументувати. Але тепер розумію, що це все марне. Якщо людина хоче розібратися - вона приходить і дивиться на все своїми очима, розпитує у очевидців. Якщо ж людина судить по тому, що бачила по телебаченню, вважаючи це надійнішим з джерел - то наївно думати, що якісь ваші аргументи зможуть її переконати у іншому.
Так що тепер я не сіпаюсь з цього приводу. Просто згадую і сподіваюсь, що ця сила єдності ще покаже себе.

Наші професори дають дуже відкриті лекції

Зокрема сьогодні зранку згадав маленьку історію, яка відбулася зі мною в один з перших днів Майдану.

Був ранок, я стояв десь на периметрі біля наших наметів і потроху пританцьовував на місці, бо було досить зимно. Що характерно - на мені тоді були білі робочі перчатки з обрізаними кінцівками пальців - не дуже теплі, що і казати. І от стою я у всьому помаранчевому, пританцьовую, розглядаю людей, що заклопотані йдуть через Хрещатик, вочевидь, на роботу. І тут звертаю увагу, що один досить добре вдягнений чоловік, проходячи ніби дивиться на мене. Чоловік як раз порівнюється зі мною, зупиняється замислившись, потім рішуче розвертається у мій бік і йде до мене. Що йому треба - бог його знає.
То ж підходить, з характерним серйозним виглядом обличчя, знімає з себе гарні в"язані перчатки і віддає мені.
Я в шоці.
Тоді я був студентом, але не сказати, щоб настільки бідним, що не міг собі придбати теплих рукавиць. Просто якось поки руки не дійшли то й вже стояв у чому було.
І тут цей чолов"яга віддає мені свої, не запасні якісь - свої, щойно з себе зняті. Я з переляку починаю пояснювати йому, що все ОК, що гроші в мене є і що, зрештою, не так і холодно зараз. Але вираз обличчя чоловіка не передбачає дискусії - він просто кладе їх мені у руки, мовчки розвертається і йде.

От у цьому випадку для мене весь Майдан, вся його глибинна людська сутність, його істинно гуманний дух.
І ні Ющенко, ні Тимошенко, ні Янукович - тут ні при чому. Сила і користь Майдану - в єдності звичайних людей, а не в політиках, яких він захищав і тоді привів до влади. І саме тому й досі нічого не втрачено, як дехто з опалу стверджує. Майдан не обмежувався помаранчевими політиками, і їх програш - це зовсім не програш Майдану.

Безсумнівно, випадків, подібних до того, про який я розказав, була велика кількість і зі мною, і з іншими. Але саме цей - один з тих, що викарбовувався в пам"яті, напевно, на все життя.

То ж тепер можна мене скільки завгодно переконувати конспіративними теоріями, розповідями про людську алчність і обмеженість чи ще якимось балачками. Але скільки б слів не було на це витрачено - навряд вони колись зможуть бути переконливішими, ніж той, здавалося б, незначний випадок.

То ж, ще раз вітаю всіх зі святом. Якщо хтось буде поряд - заходьте на святковий чай і "наколоті" апельсини.

МОН

Сьогодні Табачник подав у відставку у зв"язку з тим, що пройшов у ВР. Отак тихо і непримітно, і зовсім не через чиїсь протести.

Пошук імпакт-фактору журналу

На днях мусив витратити трохи часу на те, щоб знайти значення імпакт-факторів ряду українських наукових журналів. Процес вийшов нетривіальним, адже, як виявилось, далеко не всі українські журнали поспішають викладати подібну інформацію на своїх веб-сторінках.
То ж коротко про те де і як це можна знайти.

Наскільки я зрозумів, на сьогодні існує дві основних бази даних стосовно індексації та ранжування наукових журналів, це: база ISI Web of Knowledge (Thompson Reuters) та база Scopus (через ресурс Scimago Journal&Country Rank). Напевно є й інші, але ці наразі виглядають найпопулярнішими.


ISI Web of Knowledge - на даний момент фактично основний ресурс (база даних) щодо оцінки впливовості журналів. Оперує більш широковживаним поняттям impact factor (IF), але для користування потребує реєстрації.
Кожного року ISI Web of Knowledge видає звіт по імпакт факторам журналів з їхньої бази за попередній рік: Journal Citation Report, що робить пошук IF певного журналу досить зручним. Тим не менше, не маючи доступу до онлайн-сервісів, робити якісь вибірки по самому pdf-звіту - проблематично. У КНУ, ніби, такого доступу немає.

Певний ніщебродський бонус полягає у тому, що сам цей Journal Citation Report можна відносно легко знайти у Мережі.

Scopus - значно молодша база даних. Робота з нею проводиться за допомогою відкритого (принаймні для КНУ) ресурсу Scimago Journal&Country Rank, який дозволяє провадити пошук по ряду параметрів (як наприклад країна, тематика), а також надає певну аналітику щодо динаміки цитування та її особливостей. В оцінках цитування оперують поняттям SJR (SCImago Journal Rank Indicator), що, наскільки розумію, є певним аналогом імпакт-фактору. Досить простий і зручний у користуванні ресурс.
Варто відзначити, що хоча SJR і є певним аналогом IF, але ним не являється. Відповідно постає питання широковживаності та загальноприйнятності цього індексу.

Наскільки я зрозумів, більшість інших ресурсів вигрібають інформацію саме з цих двох.

P.S. А починалося все з пошуку IF УФЖ, у якого, як виявилось, його наразі просто немає. Такі справи.

По сути

Вибори

Самоорганізація - той шлях і щит, який може нас вивести до кращого. Не політики.

.

Насилие - последний козырь дилетантов. (А. Азимов)